Карта доказів: як знайти прогалини в доказах до засідання

Карта доказів має вигляд таблиці. Ліворуч кожна обставина, яку ви маєте встановити в суді. Угорі колонки: хто має її довести, які докази її підтверджують, які їй суперечать і чи є взагалі хоч щось. Чесно заповнена, вона показує, які частини справи тримаються на документах, які на спогадах, а які ні на чому.

Назви в різних фірмах і системах різні (в англомовних країнах proof chart, list of issues, proof matrix, trial outline), але робоче запитання те саме. Кожна система, і загального, і континентального права, очікує, що сторона, яка посилається на факт, доведе його доказами. В українському процесі це прямо сказано в частині першій статті 81 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом». У господарському процесі таке саме правило містить ГПК України. Карта доказів просто ставить щодо кожної обставини одне запитання: чим це доведено?

Звідки беруться обставини

Їх визначають заяви по суті справи: позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення. Кожну обставину протилежна сторона визнає, заперечує або залишає без відповіді. Обставини, які визнають учасники справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання (частина перша статті 82 ЦПК України), тож на карту вони не потрапляють. Окремий рядок отримує кожна обставина, яку заперечено або не визнано, якщо вона входить до предмета доказування, тобто підтверджує вимоги чи заперечення або має інше значення для вирішення справи (стаття 77 ЦПК України).

Для позовної вимоги рядки зазвичай ідуть за її елементами: договір укладено, він містив умову, на яку ви посилаєтеся, умову порушено, порушення спричинило збитки, збитки становлять певну суму. Для захисту рядки відповідають запереченням відповідача: зарахування зустрічних однорідних вимог, сплив позовної давності, відсутність повідомлення, якого вимагав договір, пізніша зміна договору.

Кожен рядок потребує трьох відповідей:

• Хто має довести. За загальним правилом той, хто посилається на обставину. Стандарт доказування і випадки, коли обов’язок доказування переходить на іншу сторону, залежать від системи і виду спору, тож перевірте норми, що застосовуються у вашій справі.
• Що її підтверджує. Документ із номером сторінки, фрагмент заяви свідка, визнання обставини, висновок експерта.
• Що її підриває. Лист, у якому ваш клієнт визнав позицію іншої сторони, видаткова накладна з іншою кількістю, запис того часу, що розходиться з показаннями свідка.

Третю колонку найчастіше залишають порожньою.

Приклад

Приклад вигаданий для цієї статті. Справу, сторони і номери додатків вигадано. Постачальник стягує заборгованість за поставлений товар, а покупець заперечує, посилаючись на неналежну якість товару і на знижку ціни, погоджену телефоном.

Навіть у шести рядках видно дві речі. За запереченням відповідача щодо якості не стоїть жодного документа про повідомлення, і позивачеві це корисно знати. А власна вимога позивача містить рахунок, якого ніхто в матеріалах справи не знайшов. Така прогалина зазвичай випливає лише тоді, коли складають перелік додатків, а в українському процесі це здебільшого означає строк подання позовної заяви: позивач подає докази разом із нею (частина друга статті 83 ЦПК України, у господарському процесі частина друга статті 80 ГПК України).

Чому прогалини виявляються пізно

Майже ніхто не залишає елемент вимоги без доказів навмисно. Прогалина з’являється тихіше.

Заяву пишуть зі слів клієнта, а не з документів. У позовній заяві зазначено, що рахунок виставлено певного дня, бо так сказав клієнт. Ніхто не перевіряє, чи є цей рахунок у матеріалах, доки його не треба додати.

Документи надходять великими обсягами, і їх читають за темами, а не за обставинами. Хоч би як вони надходили, через англо-американські disclosure чи discovery, з додатками до заяв протилежної сторони або після витребування доказів судом (стаття 84 ЦПК України), той, хто їх переглядає, позначає документи як такі, що стосуються справи, захищені адвокатською таємницею чи ключові. Мало хто, переглядаючи документ за документом, питає, яку обставину із заяв по суті справи цей документ доводить або підриває. Матеріали справи ростуть, а карта лишається порожньою.

Обставини змінюються. У запереченні відповідач заявляє про застосування позовної давності. Свідок переносить дату зустрічі. Карта, складена на початку підготовчого провадження і більше не переглянута, описує справу, якої вже не існує.

Колонка «проти» незручна. Природно записати те, що допомагає, і йти далі. Документ, що підриває позицію, випливає пізніше, часто тоді, коли на нього посилається протилежна сторона.

Потім процесуальний календар змушує відповісти, готові ви чи ні. У більшості систем настає момент, коли суд очікує, що ви знаєте, на які докази посилатиметеся, і після якого додати їх важко. Три короткі приклади того, наскільки різним буває цей момент:

• Англія та Уельс: у провадженні для складних справ (multi-track) суд може провести попередній перегляд перед судовим розглядом (pre-trial review), коли сторони подадуть передсудові контрольні переліки (CPR 29.7; CPR, тобто англійські Правила цивільного процесу).
• Федеральні суди США: суд може провести остаточну передсудову нараду, щоб «сформулювати план розгляду, зокрема план, що полегшує допуск доказів» («to formulate a trial plan, including a plan to facilitate the admission of evidence»), а ухвалу за її результатами можна змінити «лише для запобігання очевидній несправедливості» («only to prevent manifest injustice») (FRCP 16(e)).
• Україна та багато систем континентального права: докази подають разом із заявами по суті справи, у строки, встановлені законом або судом, а доказ, поданий пізніше, суд не приймає до розгляду, якщо сторона не обґрунтує, що не могла подати його вчасно з причин, які від неї не залежали (частина восьма статті 83 ЦПК України). Підготовче провадження завершується ухвалою про його закриття і призначення справи до судового розгляду по суті, і після цього розширити коло доказів ще важче.

Де цей момент настає для вас, визначають норми вашого процесуального кодексу, практика суду і ухвали у конкретній справі. Але якщо обставини вперше чесно зіставляють із доказами лише за кілька тижнів до нього, відсутній документ стає проблемою для засідання, а не завданням для роботи з матеріалами. Засоби виправлення тоді зазвичай вужчі й повільніші: попросити документ у протилежної сторони, заявити клопотання про витребування доказу (стаття 84 ЦПК України), викликати свідка, якого ви не планували. Чи доступне щось із цього і чи варто це робити в конкретному провадженні, вирішує юрист, який веде справу.

Як підтримувати карту в актуальному стані

Карта доказів корисна лише тоді, коли змінюється разом з матеріалами справи. Саме тут ручна робота стає дорогою. Після кожної нової партії документів, кожної заяви по суті справи і кожної заяви свідка треба пройти карту знову і рядок за рядком перевірити, чи щось змінилося.

Кілька звичок роблять ручну карту надійнішою:

• Починайте карту із заяв по суті справи та елементів кожної вимоги, а не з документів, щоб обставини без доказів було видно з першого дня.
• Записуйте сторінку, а не лише документ. Посилання «дод. 12» провокує суперечку, а «дод. 12, стор. 1, другий абзац» може перевірити будь-хто.
• Тримайте колонку «проти» обов’язковою. У рядку без несприятливих доказів запишіть «не знайдено» і того, хто шукав.
• Пов’яжіть карту з хронологією. Більшість обставин зводиться до запитань, коли щось сталося і хто про це знав, а докази з датами зібрано в хронології, складеній з документів.
• Підтверджену суперечність вважайте доказом проти тієї обставини, якої вона стосується. Тут діє та сама дисципліна, що й під час пошуку суперечностей між показаннями і документами.

Це загальна інформація, а не юридична порада. Обов’язок доказування, стандарт доказування і строки перевірте в нормах, що застосовуються до вашої справи.

Чим допомагає програма

Найбільше часу забирає пов’язування кожної обставини з потрібною сторінкою потрібного документа і пошук обставин, до яких узагалі нічого не прив’язано. У Legalnaut карта доказів є частиною справи. Ви визначаєте обставини і того, хто має їх довести, додаєте документи як докази за або проти, а обставину, за якою нічого немає, Legalnaut позначає як прогалину. Пропозиції надходять лише з ваших власних документів, і жоден документ не потрапить на карту, доки ви його не підтвердите.

З карти можна також підготувати чернетку клопотання щодо доказів, у якій біля кожного доказу зазначено обставину, яку він має довести. Окремо від клопотання ви отримаєте перелік обставин, за якими немає жодного доказу. Відсутній рахунок із прикладу потрапив би до цього переліку тоді, коли ще є час щось зробити.

Створіть обліковий запис і складіть карту доказів для реальної справи, щоб побачити, за якими обставинами немає жодного доказу. Банківська картка не потрібна.